(Роз’яснення) В чому різниця між Реєстром екопроблем та Соціальними мережами

Враховуючи, що значна частина вітчизняного політикуму та державних діячів найвищого рангу поступово переміщуються з реальних на віртуальні комунікаційні майданчики (соціальні мережі, блоги, тощо), ми вирішили провести аналіз існуючих електронних інструментів інформаційної взаємодії різної направленості і порівняти загальні онлайнові інструменти соціальної комунікації (соцмережі, блоги, форуми, тощо) та спеціалізовані, галузеві комунікативні інтернет інструменти (системи електронної взаємодії, СЕДО, тощо).

Щоб більш детально зрозуміти що це таке і як це працює, пропонуємо звернутись до Вільної енциклопедії Wikipedia:

Онлайнова соціальна мережа – це група соціальних мережевих служб, функціональні можливості яких, дозволяють користувачам створювати, коментувати і читати інформацію в режимі реального часу, відповідно до власних специфічних інтересів, певної сфери діяльності, географічної прив’язки, інтересів, тощо.

Електронна система інформаційної взаємодії (автоматизована інформаційна система) – це комунікаційна система, що забезпечує користувачам збирання, пошук, оброблення та обмін інформації в режимі реального часу, відповідно до цілей організації, де така система впроваджена.

Як видно з визначень, ці два поняття достатньо близькі за замістом, однак вони суттєво відрізняються за функціоналом та призначенням. Нижче приводимо порівняльну таблицю функціональних можливостей створеного активом ГО е-Екологія, Інтерактивного реєстру екопроблем України та Онлайн соціальної мережі (будь-якої):

Таким чином стає зрозумілим, що перераховані електронні інструменти (системи) інформаційної взаємодії об’єднує одна спільна проміжна мета – забезпечення комунікації між її учасниками, однак функціональні особливості кожної із систем суттєво відрізняються, оскільки кінцева мета їх впровадження досить різна.

У соціальній мережі кінцевим результатом будь-якої дії буде, власне, тільки спілкування, а в Інтерактивного реєстру екопроблем, наприклад – спілкування (обмін інформацією) та отримання реакції уповноважених осіб, органів влади, тощо, з можливістю контролю за їх діяльністю чи бездіяльністю.

Ми завжди з великим подивом спостерігали за реакцією у деяких владних кабінетах, пропонуючи до безкоштовного використання наші розробки, адже не могли зрозуміти, в чому непорозуміння? Бюджетних коштів ми не потребуємо, ніяких преференцій також, так в чому ж справа? Все працює, тестується і за умови напрацювання дієвих механізмів співпраці з ОДВ (саме механізмів реагування на повідомлення від користувачів) неважко спрогнозувати, що це набагато спрощує роботу державних органів по виявленню порушень законодавства та оперативному реагуванню на пов’язані з цим виклики. Крім того! Абсолютно кожен, від керівника найвищого рангу до звичайного громадянина, може оцінити якість та ефективність роботи роботи ОДВ. А ні для кого не є секретом, що оцінка попередніх результатів – це основа для планування та прогнозування подальшої роботи.

На перший погляд здається, що переваги очевидні, однак це тільки на перший погляд… А проблема ось в чому!

Кожен політик, який має всі шанси перевтілитись (чи вже є) у державного управлінця найвищого рангу, вважає за необхідне постійно декларувати принципи відкритості, публічності і постійної взаємодії з суспільством. Однак як це дійсно зробити? Та за допомогою все тих же комунікаційних онлайн інструментів – соцмереж, блогів та інших онлайнових соціомереж, що в свою чергу, можуть забезпечити ілюзію відкритого спілкування користувача з високопосадовцем, таке собі збочене втілення гасла “Я з Народом!” в життя.

Так в чому ж тоді проблема використати спеціалізовані розробки, галузеві комунікаційні інструменти, які надають набагато більше функціональних можливостей?

А основна проблема в тому, що спілкування в соціальній мережі і обмін інформацією у спеціалізованій інформаційній системі – це як порівнювати балачки бабусь на лавочці біля під’їзду і розмову керівника та підлеглого на нараді. В обох випадках маємо комунікацію, тільки в першому багато, ні про що і без будь-яких реальних наслідків, а у другому досягається конкретний результат, який доречі тому ж керівнику можна дуже просто оцінити. Це і є головною проблемою…

Не зважаючи на це, в Україні все більше набирають оберти подібні галузеві інструменти. Як приклад можемо навести дуже цікавий проект – BadParking — скарги на паркування.

Цей онлайн сервіс, як і наш Реєстр, має абсолютно практичне спрямування, а його основним призначенням є автоматизоване створення скарг до Державної автомобільної інспекції України на дії водіїв автомобілів, які, на думку користувача сервісу, порушують Правила дорожнього руху, зокрема, у частині зупинки/стоянки транспортних засобів в режимі реального часу. Причому створений він також як не комерційний проект і наданий для користування безкоштовно всім бажаючим.

На завершення хочеться зауважити – процеси втілення в життя подібних проектів є невідворотними і хочеться це комусь чи не хочеться вони будуть поширюватись, розростатись і працювати на благо суспільства і на жах несумлінних політиканів. Досвід боротьби з такими інструментами є тільки у однієї країни – Північної Кореї, де комп’ютеризація і доступ до мережі інтернет гірший ніж на безлюдному острові. Тож, шановні громадяни та політики, тільки нам вирішувати – яку країну ми будуємо! Вибір за нами!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.