Історія створення Українського товариства мисливців та рибалок України

Початок діяльності Української спілки мисливців і рибалок, наймасовішої і найбільш популярної громадської організації, покладений 10 липня 1921 р. в м. Харкові, коли за ініціативою існуючої у той час при Народному комісаріаті землеробства (НКЗ) УРСР Центромисливства, був скликаний 1-й з’їзд, на якому мисливці і рибалки об’єдналися у Всеукраїнську спілку мисливців і рибалок (ВУСМР).

На з’їзді одноголосно було ухвалено рішення про створення Всеукраїнської спілки мисливців і рибалок та її Статут. Це було велика подія в житті мисливців і рибалок України.

Першим головою президії Центральної ради ВУСМР на з’їзді був обраний Віктор Григорович Аверін – відомий і активний у той час громадський діяч, вчений і журналіст.

На II з’їзді ВУСМР 19 березня 1923 р. був обговорений проект нового Декрету про полювання і вдосконалений Статут спілки. У той час спілка об’єднувала вже близько 80 тисяч членів, швидкими темпами формувалася інфраструктура спілки – за дорученням і з відома Народного комісаріату землеробства створювалися заповідники, показові і зразкові мисливські і рибальські господарства, розплідники дичини і риби, хутрового звіра і мисливських собак, тири, відкривалися курси в області полювання і рибальства.

У 1924 році на III з’їзді ВУСМР головою правління Центральної ради спілки був вибраний Кирило Тихонович Холод. На 1 жовтня 1926 року спілка об’єднувала більше 100 тисяч мисливців і рибалок. До наступного року до складу спілки входило близько 150 тисяч членів.

У 1933 році страшне лихо смертоносною хвилею прокотилося по українській землі. Не пройшло воно і мимо Всеукраїнського спілки мисливців і рибалок. У той трагічний рік і ліс, і поля, і луги спустіли. Полювати практично було нема на що, оскільки в Україні лютував страшний голод.

Ще у 1931 році Всеукраїнську спілку реорганізували. Спочатку вона влилася у Всесоюзне об’єднання і офіційно називалася Всеукраїнська Кооперативна Рада мисливців і рибалок.

Пройшли два роки. У 1933 році, внаслідок політичного мракобісся, спілка була ліквідована. Матеріально-технічна база мисливсько-рибальського господарства товариства вартістю в сім мільйонів рублів (на той час великі гроші) перейшла у ведення “Союзхутро”, який теж проіснував недовго. Замість нього з’явилося “Заготживсировина”. Його завдання – заготівля тваринницької продукції і виконання плану за всяку ціну.

Так тривало до Великої вітчизняної війни. Це були найважчі і трагічні сторінки в історії Всеукраїнського товариства мисливців і рибалок.

Після ухвалення в 1946 році постанови уряду республіки про організацію Українського добровільного товариства мисливців і рибалок почалося відродження авторитетної громадської організації, яка ствердилась благородними справами у сфері охорони природи, але стала жертвою сталінських перегинів. У історії Товариства це було жорстоке випробування і тодішньою політичною системою, і часом.

Таким чином, в історії Українського товариства мисливців і рибалок настав новий етап становлення і розвитку і умовно новий відлік часу – післявоєнний.

Першим головою Республіканської ради УТМР був обраний колишній фронтовик-офіцер Радчук В. В. Перший з’їзд УТМР, який пройшов в Києві 13-14 червня 1947 року, прийняв Статут і визначив шляхи і напрямки відродження Товариства.

8 серпня 1969 року Радою Міністрів УРСР був затверджений документ – “Положення про полювання і мисливське господарство Української РСР”, який дав новий імпульс розвитку полювання як галузі народного господарства і цілком сприяв розвитку і удосконаленню роботи Українського товариства мисливців і рибалок.

VIII з’їзд УООР, що відбувся в 1971 році, ознаменувався зміною керівництва (головою Республіканської Ради УТМР був вибраний Юрко Г.В.) і удосконаленням організаційної структури УТМР. Оновлений на цьому з’їзді Статут Товариства хоча в деякій мірі і копіював Статут правлячої у той час партії, але і передбачав широкий демократизм і сувору виконавську дисципліну по виконанню ухвалених рішень керівних органів Товариства всіх рівнів. У 1971 році був введений в експлуатацію 6-поверховий Республіканський будинок мисливців і рибалок в центрі Києва, у якому розмістився і розміщується зараз штаб Товариства – Всеукраїнська рада УТМР.

Щодо процесу розвитку і діяльності Товариства 70-80 років були найбільш сприятливими в удосконаленні усіх сфер діяльності УТМР. З роками накопичувався досвід у роботі, склалася школа фахівців і керівників всіх ланок.

З 1973 по 1984 роки Товариство очолював О. В. Миколаївський. Досвідчений фахівець – біолог, умілий організатор і керівник доклав значні зусилля, щоб підняти роботу Товариства на якісно новий рівень – науковий. У тісній співдружності з ученими в кращих мисливських господарствах Товариства упроваджувалися розробки і рекомендації 32 госпдоговірних тематик самих різних напрямів ведення мисливського господарства.

З 1984 по 1994 роки УТМР очолював М.П. Корж – досвідчений господарник, ентузіаст і патріот Товариства, який вніс вагомий внесок до зміцнення інфраструктури і економічного стану громадської організації. Практично всі обласні організації завдяки госпрозрахунку стали прибутковими.

До кінця 80-х років з метою здійснення більш цілеспрямованої роботи по удосконаленню ведення мисливського і рибальського господарства в Товаристві створено 26 мисливсько-рибальських виробничих об’єднань обласних і Київського міської рад УТМР, 513 мисливсько-рибальських господарств. Кількісний склад Товариства досяг 632 тис. чол., а площа закріплених мисливських угідь 45,6 млн. гектарів.

Українське товариство мисливців і рибалок досягло піку популярності. Бажання вступити в нього стримувалося нормативним показником, яким не рекомендувалося мати менше 100 га угідь на одного мисливця.
Але на початку і особливо в середині 90-х років в Українському товаристві мисливців і рибалок відбулися значні зміни. У серпні 1994 року на засіданні Всеукраїнської ради УТМР головою її президії було обрано В.Е. Шпігало.

Соціально-економічна ситуація в державі диктувала нові підходи і ставлення до організаційних початків громадських організацій, вимагала гнучкого підходу до взаємодії з державними і особливо уповноваженими органами в області ведення мисливського господарства.
Скликаний в квітні 2000 року в Києві ХШ з’їзд УТМР дав глибокий аналіз ситуації, яка склалася у Товариствi.

У відповідності з вимогами часу, введенням в дію Закону України «Про мисливське господарство і полювання» внесені суттєвi зміни в Статут УТМР, вибраний новий склад президії і Всеукраїнської ради УТМР.

Вперше за всю історію Товариства головою Товариства вибраний біолог-мисливствознавець Шуляр Микола Степанович, який весь цей час працював головою Київської обласної ради УТМР.

Товариство мисливців і рибалок, яке засноване у 1921 році, було і залишається найбільшою організацією у галузі мисливського господарства.

Голова Товариства Шуляр Микола Степанович під час спілкування з журналістами зазначив: – Наше Товариство займає активну громадську позицію і незважаючи на скрутну економічну ситуацію у країні, ми продовжуємо працювати, маючи надію, що держава теж не залишиться байдужою до долі простих мисливців України. Адже саме на мисливців покладено відповідальність за охорону та відтворення тваринного світу.

В статті використано історичні матеріали із сайту УТМР України.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.